Лукашенко скинув санкції ЄС, Москва нервово курить збоку

За кілька годин до зняття санкцій Євросоюзу, опівдні 15 лютого, в двох сотнях метрів від будівлі Адміністрації президента в Мінську безкарно мітингували критики політики Олександра Лукашенка.Так що в Брюсселі могли сказати: ось бачите, елементи лібералізації – в повній мірі!

Втім, намір заохотити білоруське керівництво визріло набагато раніше.15 лютого Рада ЄС, не продовживши санкції щодо 170 фізичних осіб та трьох компаній з Білорусії, проштампував рішення, яке було вже секретом полішинеля.Не секрет і те, що майже повним скасуванням європейських санкцій Мінськ винагороджений аж ніяк не за демократизацію (при тому, що поступки західним вимогам були).

Перезавантаження відносин між Білоруссю і Заходом підштовхнув російсько-український конфлікт (хоча непродуктивність політики ізоляції багатьом в Брюсселі стала очевидною і до того).Сьогодні Москва розсьорбує кашу конфронтації із західним світом, Мінськ ж, найближчий союзник Кремля, кує залізо дипломатичних перемог, сподівається конвертувати нормалізацію відносин з ЄС і США в фінансово-економічні вигоди.

Мюнхен: Макей на коні

Показовим є контраст промов, з якими виступили на днях на 52-й Мюнхенській конференції з питань безпеки російський прем’єр Дмитро Медведєв і глава білоруської дипломатії Володимир Макей.

Перший охарактеризував нинішні відносини Москви і НАТО так: «Ми скотилися під час нової холодної війни».За його версією, винен, ясна річ, Захід, який зробив, мовляв, з Росії страшилку.

Макей ж, як повідомляє прес-служба його відомства, робив акцент на необхідності відновити повноцінну співпрацю між Білоруссю і ЄС.І особливо хвалив мотор Євросоюзу – Німеччини, яка, «нам здається, розуміє, яку роль відіграє Білорусія в нинішній ситуації».Що можна розшифрувати так: німці оцінили нашу країну як донора стабільності в регіоні.

У білоруського міністра був у ФРН цілий каскад зустрічей, в тому числі з тамтешнім колегою Франком-Вальтером Штайнмайером, єврокомісаром Йоханнесом Ханом.І все це виглядало як прелюдія до скасування санкцій.

Кремлю така перспектива поки не посміхається.На тій же конференції в Мюнхені керівник європейської дипломатії Федеріка Могеріні зазначила, що санкції щодо Росії слід зберегти, поки та не виконає повністю мінські домовленості (а в цій справі, як відомо, ще кінь не валявся).

Витягнути Білорусію з російського силового поля: місія нездійсненна?

Таким чином, після Криму два схожих за своєю природою авторитарних режиму стали сприйматися Заходом зовсім по-різному.

Ні, Лукашенко не додав білорусам демократії.Різниця виявилася в тому, що Росія – імперія, яка показала свій хапальний рефлекс, багатогрішний же білоруський режим імперськими замашками не страждає.

До того ж дії путінських зелених чоловічків на Україні змусили білоруське керівництво приміряти подібний сценарій на себе.Загострилася потреба в просторі для геополітичного маневру.Мінськ акуратно дистанціювався, наскільки міг, від агресивної політики Москви і, більш того, зумів завоювати лаври миротворця.

Пом’якшенням відносини, а в підсумку – зняттям санкцій білоруському керівництву, цинічно кажучи, проплатили позицію в питаннях безпеки, вкрай цінну для європейців через страх перед російською загрозою.

Надзавдання ж – поволі витягнути Білорусію з надпотужного російського магнітного поля.Але тут проблема не тільки в неминучому протидії Кремля (який вже сьогодні нервово поглядає на процес нормалізації відносин Мінська з Заходом), а й у самій архаїчно-грубої архітектурі білоруського режиму, яка ну ніяк не вписується в європейські уявлення про прекрасне.

Опозиція: вслід поїзду

Ламати же проект свого життя Лукашенко не збирається.Хоча і демонструє деяку гнучкість: в минулому році звільнив політв’язнів плюс велів, судячи з усього, нових поки не садити, розпорядився створити міжвідомчу експертну групу для вивчення пропозицій ОБСЄ щодо проведення виборів.І навіть дав відмашку на діалог з Брюсселем про права людини.

Зрозуміло, що це в основному пил в очі.До групи експертів, які будуть приміряти рекомендації ОБСЄ на білоруські вибори, включили суто чиновників і депутатів поголовно лояльного парламенту.Природно, копати під систему вони не стануть.

Минулий на Жовтневій площі столиці 15 лютого акцію індивідуальних підприємців проти указу президента № 222 опозиційні політики використовували, щоб зайвий раз заявити: режим не змінюється і Заходу варто було б вести себе з Лукашенком жорсткіше.За пропозицією Володимира Некляєва мітинг проголосував за послання Євросоюзу із закликом не скасовувати санкції.

Все це виглядало грамотно з точки зору політичного піару, але, зрозуміло, ніяк не могло вплинути на брюссельську рішення.Ще до його прийняття пан Штайнмайер відзначив в кулуарах, що «в ЄС домовилися про новий взаємодії з Білоруссю в майбутньому».

Поле для гри

Опозиція оцінює цю нову політику Брюсселя в основному кисло: мовляв, режим отримає підживлення і додушив всередині країни все, що ще ворушиться.

Однак поки ми бачимо, що Мінськ намагається тримати силовиків в рамках.У гірші часи заводив акції на Жовтневій площі пов’язали б, не давши вимовити полум’яних промов.На цей же раз міліція скромно спостерігала здалеку і навіть протоколів на штрафи, здається, на становила.

Давати відмашку на новий розгул репресій після виходу з-під санкцій було б нерозумно: за що боролися?Білоруська влада сподіваються отримати доступ до фінансових інструментів ЄС, його сприяння у вступі до СОТ, приплив інвестицій.Та й з особистісної точки зору чиновникам приємніше роз’їжджати по Європі, ніж відчувати себе ізгоями.Коротше, Париж вартий меси.

Польський міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський назвав зняття санкцій з білоруського режиму «важливим експериментом».Так, він може зірватися, як зірвалася білорусько-європейська відлига 2008-2010 років.Але, у всякому разі, на сьогодні є поле для гри.І Брюсселю безсумнівно важливо нав’язати білоруській владі якийсь варіант дорожньої карти, що спонукає б нехай і по міліметру, але проводити внутрішні зміни.

Все пізнається в порівнянні.Змоделюємо інший варіант розвитку подій після Криму: Білорусія схвалює його анексію, розміщує на своїй території російську авіабазу, посилає своїх льотчиків в Сирію для демонстрації братства по зброї, по повній програмі втягується в холодну війну проти НАТО.При цьому Микола Статкевич, який сьогодні виступав на Жовтневій площі, продовжував би мотати строк, а самі такі акції душили б на корню – втрачати-то у відносинах із Заходом нічого!

З цієї точки зору нинішній розвиток подій у зовнішній та й у внутрішній політиці виглядає для Білорусі не найгіршим.Так, хочеться всього і відразу, але політика – мистецтво можливого.Я вважаю, що посилення зв’язків з Європою за великим рахунком, з точки зору історичної перспективи працює на благо нашої країни, її незалежності навіть при теперішній малосимпатичної політичній системі.

Міняти ж її – справа самих білорусів.Безглуздо думати, що десант брюссельських бюрократів висадиться тут з авторучками напереваги для битви за демократичне майбутнє синьоокою республіки.

Головні події:

This entry was posted in Як вам наступні інциденти ?. Bookmark the permalink.

Comments are closed.