Путін домігся своєї мети

Москва тепер не намагається просто блокувати ініціативи Америки чи Євросоюзу – тепер вона хоче сама їх визначати.І в цьому вона частково домоглася успіху: в конфліктах останніх кількох років Росія відігравала важливу роль.

У якийсь момент після розвалу Радянського Союзу в Сполучених Штатах отримали ходіння міркування про непотрібної нації.Малася на увазі при цьому Росія, від колишньої військової могутності якої залишилися лише заражені радіоактивними речовинами підводні човни і іржавіють танкові армії часів холодної війни.Гіперінфляція і політичний хаос доробили решту роботи, і в результаті Росія стала сприйматися як країна, співпраця з якою в міжнародних питаннях перестало бути необхідним і бажаним.Деякі спостерігачі тоді вважали, що Москва надовго розпрощалася зі світовою політикою.З того моменту, як Путін знову отримав кошти на оснащення збройних сил, ситуація почала змінюватися.В обох великих конфліктах останніх років Москва грає значну роль.Війну на Україні Москва розв’язала тільки в результаті анексії Криму.У Сирії Кремль скористався нерішучістю Вашингтона з приводу втручання в цей конфлікт.Направивши в Сирію свої військово-повітряні сили, Росія продемонструвала всю хибність звучать мантр з приводу того, що цей конфлікт не можна вирішити за допомогою зброї.Пішовши на розумні за своїм обсягом витрати, Росія опинилася в стані значною мірою змінити ситуацію на полях битв на користь Асада, а також отримала в своє розпорядження право вето.Москва більше не намагається лише блокувати ініціативи Америки чи Євросоюзу, а хоче сама їх визначати.Ідеї ​​щодо гуманітарної інтервенції, якими так довго і з перемінним успіхом керувався Захід, є, звичайно ж, чужими для Москви.Вона концентрує увагу на своїх національних інтересах, що прем’єр-міністр Медведєв визнав в Мюнхені.Заснована на цінностях зовнішня політика, що проводиться Сполученими Штатами і Європою, сприймається в більшій мірі як свідчення наївності і ідеалізму.Тому Росія і в Сирії не настільки активно виступає на підтримку миру, що досягається в результаті переговорів, однак при цьому намагається зрозуміти, яку користь вона зможе витягти в тому випадку, якщо беруть участь у війні сторони витратять всі свої сили в процесі нескінченного кровопролиття.

В результаті проведення своєї гіперреалістичність і заснованої на інтересах політики Москва стала чинником, з яким знову доводиться рахуватися – навіть в тому випадку, якщо сама вона продовжує залишатися непередбачуваною.Разом з Росією не виходить, але і без неї теж нічого не виходить.Однак Росія не змогла знову зайняти то центральне положення, яким вона володіла під час холодної війни – для цього вона все ще залишається надто слабкою в економічному і технологічному відношенні.Держава, яка в 21-му столітті заробляє гроші тільки на сировинних товарах, не є великою державою.Але Росія вже давно не є непотрібною, на що колись сподівалися в Вашингтоні.

Війни на Україні і в Сирії слід знову розглядати в рамках суперечностей, які існують між Заходом і Сходом.На відміну від часів холодної війни, суперники більше не протистоять один одному на внутрінемецкой кордоні, що позбавляє гостроти цей конфлікт.Однак між Євросоюзом і НАТО, з одного боку, і Росією та її нечисленними союзниками, з іншого боку, в даний час виникає зона нестабільності на просторі від Східної Європи до Близького Сходу.

У Заходу анархія на міжнародній арені, зі зрозумілих причин, викликає жах.Тоді як Москва сприймає подібну ситуацію як ідеальний важіль для того, щоб за допомогою гібридної війни та інших порівняно невеликих коштів домагатися більших результатів.Що стосується Мінських угод і припинення вогню в Алеппо, то можна сказати наступне: Москва постійно сидить за столом переговорів і на свій розсуд вирішує, чи стануть реальністю західні надії щодо встановлення миру.Путін сприймає розвал Радянського Союзу як ганьба, наслідки якого повинні бути усунені.І своєї мети він уже домігся – хоча б в незначній мірі.

Головні події:

This entry was posted in Блогосфера інформує. Bookmark the permalink.

Comments are closed.